5 причин чому виник культ Шевченка та 10 причин чому він має зникнути

Що ми знаємо про Тараса Шевченка? Пророк, символ нації, геній, піднесений до рівня беззаперечного авторитета. Культ Шевченка формувався століттями, і внаслідок цього в суспільстві закріпився образ суворого дідуся з портрета в підручнику української літератури.

Проте культи не формуються випадково. Тому чому саме він? Чому кріпак з Черкащини різко став синонімом до слова нація?

Причина перша: репутація великомученика

Кріпак з дитинства, втратив батьків, був вимушений важко працювати. Потім заслання, каторги, арешти - все це в сумі викликає у людей співчуття до бідного Тарасика, який незважаючи на все продовжував писати та страждати за рідну країну.

Проте Шевченко не був таким святим. Зловживання алкоголем, азартними іграми, його листи та спогади сучасників показують людину імпульсивну, нетерпиму, інколи злопам’ятну.

Причина друга: ціна Шевченка

Чому звичайного кріпака викупили за такі величезні на той час гроші? А що як він зовсім і не був кріпаком? На момент викупу (1838 рік) Шевченко навчався в Академії мистецтв і вважався дуже перспективним учнем. Енгельгардт заробляв на ньому: здавав у «оренду», отримував гроші за портрети, користувався його навичками. Звісно ніхто не збирався віддавати золоту жилу за маленькі кошти, тому ціна була свідомо завищена. Брюллов і Жуковський платили не з милосердя, це був їх проєкт. Вони вкладалися у майбутнє.

«Генія визволили з неволі» — сильний міф, який згодом став частиною культу Шевченка.

Причина третя: лише громадянська лірика

Які твори Тараса Григоровича ми вчимо в школі? «Заповіт», «Мені тринадцятий минало», «Думи мої думи». І все це про що — скрутні часи для України, а він як справжній герой закликає боротись. Але на тлі революційних тем, ми забуваємо про інтимну лірику! А в Шевченка вона різноманітна, бо ж і жінки в нього були різні.

Його стосунки з жінками майже завжди були невзаємними, соціально неможливими або приреченими. Він так і не створив сім’ї. Ця самотність — одна з ключових, але замовчуваних складових його біографії.

Причина четверта: заборонений в імперії

Шевченко писав про те, що боліло найбільше: неволя, несправедливість, гнів до імперії. Такі тексти швидко стають «священними», а потім одразу забороненими. Звісно, імперії не подобався той, хто пише про таке, та ще й українською. Але важливо те, що репресії були спрямовані не на самого Тараса, а проти мови, культури, історії. Тому в масовій свідомості він закріпився як той, кого карали за Україну.

Причина п'ята: талант «пророка»

Його ідеї перегукуються з теперішнім. Під час репресій людям потрібен був хтось, кого представити у формі ідола. У період війни потрібні були гасла, де їх знайшли — в «Заповіті». Шевченка «канонізували» — у школі, пам’ятниках, риториці. Люди самі створили культ, бо їм потрібен був стимул боротись.

Тепер головне. Чому ми маємо перестати дивитись на Тараса Григоровича Шевченка як на суворого дідуся, який вбиває поглядом на портретах? Чому треба нарешті побачити юнака, який не був святим, якого не підносять майже до Бога, який просто творив на користь країни.

Ідеалізація спотворює творчість

Через «занудну» громадянську лірику у нас формується образ «занудного» Шевченка. Ми не шукаємо інших праць письменника, бо впевнені, що це буде нудно. Школярі не осмислюють його вірші, вони їх завчають заради гарних оцінок.

Один культ затьмарює інших

Чому в школах приділяють так багато часу вивченню Кобзаря, а так мало тому ж Котляревському, який перший почав писати розмовною українською, або чому в школах замовчують тих, хто боровся за мову і культуру в один час з Шевченком? Для того, аби підкреслити його значущість.

Культ вбиває

Ми перестаємо сприймати Шевченка як людину. Для нас він ніби бронзова статуя. Ми знаємо лише те, який він блискучий, ідеальний. Але ж бронза це сплав, який має в собі багато інших металів. Ми не думаємо про наповнення Тараса, як про духовну річ, для нас є тільки обгортка - бронза.

Ми боїмось Шевченка

Ми не можемо сказати про нього щось погане. Не можемо казати про шкідливі звички, про жахливий характер, не можемо спростувати інформацію про «великого пророка». Ми маємо поважати його, маємо любити кожен його вірш, або інакше навіщо він сидів 11 років?

Шевченко - ідеологічний інструмент

Через такий ажіотаж навколо постаті Шевченка різні режими робили його «своїм». Совєтська пропаганда, імперіалістичні залишки, навіть сьогоденна Росія намагаються виставити його чужим для нас. Зробити його символом пролетаріату.

Сучасна культура потребує діалогу, а не монологу звеличення

Ми потребуємо сьогодення. 21 століття вимагає відкритої розмови з класикою, а не повторення завчених формул про «пророка нації». Ми маємо розуміти Шевченка в контексті тогодення, а сучасників — сьогодення.

Культ суперечить постаті

Культ не визнає критики

Ми не можемо бути проти Шевченка. Якщо ти не любиш, або не сприймаєш великого пророка і Кобзаря, ти — зрадник. Ти нібито не можеш вважатись свідомим українцем.

Культ відбиває бажання до свого

Багато школярів розчаровуються в своєму після нав’язливого вивчення Шевченка на уроці. Їм вже не хочеться вчити когось іншого, адже вони впевнені, що буде надто нудно, бо всі ж поети пишуть про одне — боротьбу з імперією.

Відмова від культу — не відмова від Шевченка

Лише зруйнувавши культ - ми зруйнуємо упереджене ставлення до «дідуся» Тараса Григоровича Шевченка. Варто перестати робити з нього ікону. Варто розказувати про його слабкі сторони. Варто побачити його, як живу людину, з усіма мінусами та плюсами.

«Там, де є культ, немає мистецтва». Сказала людина, яка палила свій Кобзар ще в 19 ст. Футурист Михайль Семенко вважав, що культ перетворює людину на експонат в музеї, на який навіть страшно дихати.

Ми маємо перестати боятись Шевченка. Культ вбиває справжнього Тараса, замінюючи його ідеалізованим, безпідставно возвеличеним клоном.